Тренінгова програма:

“РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ”

Загальна кількість годин: 4 години.

Кількість учасників: до 25 осіб.

Очікувані результати програми

Компетентності, що вдосконалюватимуться/набуватимуться
1. Здатність до організації інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими потребами відповідно до національного законодавства у сфері інклюзивної освіти.

2. Усвідомлювати цінності та принципи інклюзивної освіти, необхідності забезпечення доступу дітей з особливими потребами до отримання освітніх послуг на засадах рівності.

3. Здатність до формування конструктивної комунікації та взаємодії між усіма учасниками інклюзивного освітнього процесу, попереджувати та урегульовувати ситуації дискримінаційного характеру, здійснювати відповідну просвітницьку діяльність.

4. Здатність до збереження стабільного рівня психічного та фізичного функціонування у несприятливих життєвих ситуаціях.

5. Здатність усвідомлювати свої професійні можливості та діяти лише в межах власної професійної підготовки.

Знання, що вдосконалюватимуться/набуватимуться
1. Національного законодавства у сфері інклюзивної освіти та міжнародних практик. Системи реалізації інклюзивної освіти в Україні та рівнів її менеджменту.

2. Базових засад соціальної парадигми розуміння інвалідності/особливих освітніх потреб.

3. Алгоритму організації психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги для дитини з особливими освітніми потребами в закладі.

4. Ефективних стратегій формування партнерської взаємодії з сім’єю дитини, яка має  особливі освітні потреби, способів розвитку толерантного та неупередженого ставлення з боку інших учасників освітнього процесу.

5. Особливостей впровадження програм турботи і підтримки психічного здоров’я дітей та молоді, рівнів психологічної підтримки педагогічних працівників, що працюють в умовах інклюзії.

Уміння та навички, що вдосконалюватимуться/набуватимуться
1. Використовувати нормативно-правову базу у процесах організації інклюзії в закладі.

2. Оперувати відповідними соціальній парадигмі трактування ООП поняттями, категоріями, моделями та підходами щодо навчання, виховання та розвитку дитини.

3. Застосовувати алгоритм організації психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги для дитини з особливими освітніми потребами в закладі.

4. Розвивати партнерську взаємодію з батьками (законними представниками) дитини з особливими освітніми потребами. Формувати толерантне ставлення до дітей з ООП, розвивати підтримуючі та доброзичливі взаємини в колективі інклюзивного класу (групи).

5. Використовувати базові засади програм турботи і підтримки психічного здоров’я дітей та молоді, рівнів психологічної підтримки педагогічних працівників, що працюють в умовах інклюзії у практиці власної професійної діяльності.

 

План

  1. Загальні засади розуміння конструкту «психічне здоров’я».
  2. Чинники негативного впливу та ризики для психічного здоров’я.
  3. Долання соціальної стигматизації у процесі формування інклюзивного середовища в закладі освіти.
  4. Пошук ефективної допомоги: програми турботи про психічне здоров’я дітей та молоді. Рівні психологічної підтримки педагога та розвиток стресостійкості.

 

Анотація

Інтенсивність роботи педагогічних працівників сучасних освітніх установ невпинно зростає: змінюються вимоги до особистості самого вчителя; з’являються нові компетенції, які необхідно швидко та якісно засвоїти; навчальний процес наповнений безліччю новинок і, водночас, викликів. Одним із таких «викликів» є організація для дітей, що мають особливі освітні потреби безбар’єрного, безпечного, комфортного простору, в якому вони зможуть розкрити свій потенціал, бути включеними у типові процеси життєдіяльності, що й їх однолітки.

Творення інклюзивного освітнього середовища, разом із можливістю доступу дітей з ООП до якісних психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг потребує чималого ресурсу: матеріального, фізичного та ментального. Попри зміну фокусу державної політики у галузі інклюзії на соціальну модель її трактування та реалізацію низки кроків до оцінки дитини не за її діагнозом, а здатністю функціонувати та бути активним учасником реалізації своїх прав, рушійною силою змін залишається вчитель та середовище освітнього закладу.

Так, структура педагогічної компетентності педагога, що працює з дитиною, яка має особливі освітні потреби передбачає багато складових (морально-ціннісний компонент, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний), кожна з яких налічує низку необхідних для роботи вмінь. Процес адаптації до нового відбувається в умовах жорсткого дефіциту часу  та дефіциту знань, практичних навичок у взаємодії з такою категорією дітей. Подібні фактори здатні суттєво впливати на психічне здоров’я педагогічних працівників, викликаючи негативні зміни у якості їхнього життя (стрес, вигорання, депресія та інше).

В освіті залишається грандіозне провалля у забезпеченні психологічної підтримки педагогічних працівників, розвитку їх стресостійкості та інтерперсональних навичок.  Видається, що реалізація програм турботи про психічне здоров’я і благополуччя дітей та молоді не є можливою без відповідної підготовки вчителів, які є рушійною силою у цьому процесі.

Розвиток психологічної грамотності педагогічних працівників як здатності до збереження стабільного рівня психічного та фізичного функціонування у різних життєвих ситуаціях є запорукою плекання ними власного благополуччя, турботи про психічне здоров’я, поширення досвіду серед колег та учнівської громадськості.